Останні дослідження ОЕСР: у Латинській Америці через пандемію COVID-19 значно знизилася якість життя
Зокрема, найбільше постраждали жінки, сільські мешканці та молодь.
За останніми дослідженнями Організації економічного співробітництва та розвитку число людей, які живуть в умовах абсолютної бідності в основних країнах Латинської Америки (Аргентина, Бразилія, Чилі, Колумбія, Еквадор та інші) знизилося з 1 із 3 у 2006 році до 1 із 5 до 2019 року, а нерівність доходів за той же період суттєво скоротилася. Поліпшився доступ населення до питної води та Інтернету, а частка міського населення, що мешкає у нетрях, непридатних для життя чи неформальних поселеннях, значно скоротилася. Середня очікувана тривалість життя при народженні збільшилася з 73 років у 2000 році майже до 77 років у 2018 році в основних країнах, при цьому рівень смертності серед дітей до 5 років скоротився майже вдвічі, а серед матерів під час вагітності чи пологів - на 30%. Частка населення із середньою освітою у фокусних країнах зросла з 34% до 46%, а частка населення із вищою освітою – з 12% до 19%. Загалом кількість людей, які повідомляють про дуже низький рівень задоволеності життям, знизилася в цих країнах з 24% до 19%.
Проте ці покращення не допомогли населенню краще перенести останні світові зміни. Пандемія вибухнула тоді, коли вже з'явилися важливі чинники вразливості добробуту. У 2020 році в регіоні різко зросла абсолютна бідність та безробіття, а доходи, зайнятість та актуальність робочої сили знизилися. Погані житлові умови ускладнили боротьбу з вірусом, а цифровий розрив погіршив можливості для віддаленого навчання, роботи та доступу до послуг. Різке падіння рівня задоволеності життям та соціальних зв'язків свідчить про гуманітарну кризу, наголошуючи на необхідності використання планів відновлення макроекономічної політики (у країнах, де для цього є можливості) як інструменти для усунення як раніше існуючих, так і нових факторів уразливості, що виникли в ході кризи.
Пандемія COVID-19 сильно вплинула на якість життя суспільства у країнах Латинської Америки, оскільки люди всіма можливими способами справлялися з кількома хвилями зростання смертності та захворювань, тривалим припиненням роботи та економічними труднощами. Останні дані Організації економічного співробітництва та розвитку свідчать про те, що в Латинській Америці пандемія посилила вже існуючі нерівності населення в плані доступу до медичного обслуговування, а також посилила самотність, депресивні стани та вживання психоактивних речовин. Закриття шкіл, ймовірно, нерівномірно вплинуло на дітей та підлітків, оскільки учні з бідних соціально-економічних верств ризикують отримати довгострокові наслідки у вигляді нижчих результатів навчання та менших можливостей працевлаштування. У той час як тривале закриття шкіл у більшості країн Латинської Америки та Карибського басейну не дозволили людям піти з вулиць, вони мали неоднозначні наслідки для злочинності та якості довкілля. Проте соціальні хвилювання та політична поляризація напередодні пандемії наголошують на тому, що країнам необхідно терміново створити можливості для громадян та зацікавлених сторін та дозволити їм брати участь у зусиллях щодо відновлення довіри, покращення послуг та підвищення соціальної згуртованості.
COVID-19 порушив навчальний цикл приблизно 154 мільйонів учнів у регіоні, оскільки більшість шкіл залишалися закритими у спробі стримати пандемію. Це ризикує перервати прогрес у розвитку досягнених навичок школярів, збільшуючи нерівність між країнами та посилюючи нерівність усередині них.
За останні десятиліття в багатьох країнах Латинської Америки спостерігалося зростання доходів, і деякі з них в даний час класифікуються як країни з високим або вищим за середній рівень доходу за загальноприйнятими показниками. Головне це стримати негативний вплив пандемії на населення, за допомогою рішучих економічних реформ, створення умов для навчання і організації допомоги безробітним.
